Лі Хьонмук швидко прибрав уламки та знайшов під ними кілька неушкоджених флаконів із ліками, проте, ковзнувши поглядом по етикетці, жбурнув їх убік. Замість цього він оглянув візки у сусідньому коридорі й знайшов засоби для дезінфекції та марлю. Йохан поклав дорогоцінні медичні засоби до наплічника й міцно стиснув лямки.

— А чому ви викинули ті ліки?

— Там були препарати для щитовидної залози та для діабетиків. Чи тобі вони потрібні?

— Н-ні…

Для теперішнього стану Йохана ці препарати були абсолютно марними. До того, як потрапити у Безодню, у нього було відмінне здоров’я без жодних хронічних захворювань. Відкинувши убік ще один уламок, Лі Хьонмук кивнув у бік маленьких металевих дверей ліфта.

— Малий ліфт… Його використовують, щоб доставляти ліки з рецептурно-виробничої лабораторії. Тож лабораторія чи медичний склад повинні бути внизу.

Обличчя Йохана одразу посвітліло. Колишній лікар поруч вселяв надію, що нарешті він зможе швидко знайти потрібні ліки. Тримаючись біля Лі Хьонмука, Йохан обережно спитав:

— Тож… Ви нічого не пам’ятаєте з того часу, як були під впливом зараження?

— Я досі заражений.

Лише одна коротка відповідь зробила Йохана щасливим, адже Лі Хьонмук розумів його питання. Після невеликої паузи чоловік повільно продовжив:

— Відчуття, наче мені наснився кошмар, який я ледве пам’ятаю. Я навіть не знаю, чому опинився в лікарні…

Зазвичай у більшості людей, які потрапили під вплив зараження, глузд та пам’ять не втрачалися. Але це також підтверджувало, що стан Лі Хьонмука набагато гірший. Йохан ледве переставляв ноги, пригнічений тьмяним майбутнім. Проте він постарався зосередитися на більш невідкладній проблемі — дістати ліки, щоб вилікувати ногу.

Йохан на мить завмер перед сходами, які вели на перший поверх. Його нога була геть у поганому стані. Міцно стискаючи вкриті пилом поручні, він почав повільно спускатися, крок за кроком. Лі Хьонмук озирнувся на Йохана, знову глянув на сходи й піднявся до хлопця, щоб без жодного попередження підхопити його на руки.

一 Уа-а-а! 一 коротко скрикнув Йохан.

Якщо раніше через сльози він ні на що не звертав уваги, то тепер, коли його при повній свідомості зненацька підхопили на руки, хлопець геть розгубився. Переступаючи через дві сходинки, Лі Хьонмук відніс хлопця вниз і обережно опустив на підлогу. Чи то через ніяковіння, чи через застуду, але обличчя Йохана повністю почервоніло.

— Хоча на першому поверсі все чисто, на третьому знаходиться щось неймовірне сильне. Тому не відходь від мене.

Дізнавшись, що вище знаходиться небезпечна потвора, Йохан швидко став за спину Лі Хьонмука й нервово на нього поглянув.

Зазвичай пробуджені, особливо з навичками воїнів* або танків, вирізнялися своєю міцною статурою. Завдяки загостреним відчуттям та збільшеній фізичній силі їх можна вважати живою зброєю. Сховавшись за широкою та надійною спиною Лі Хьонмука, Йохан відчув себе у безпеці.

Він переживав, щоб їх знову не атакували, та, на щастя, вони дісталися до лабораторії у фармацевтичному відділенні без пригод. Заперті двері легко піддалися під натиском Лі Хьонмука й із тріском розчинилися.

— Ось де… 一 Йохан зрадів знахідці, але прошепотів, щоб ненароком не привернути уваги потвор. На відміну від аптеки, усі шафи тут були заповнені ліками згори донизу. У його очах з’явився промінь надії.