— Результати тестування готові…
Хоча співробітник не був ні в чому винен, він не наважувався договорити, нервово поглядаючи на Набіна. Можливо, чоловік відчув, як серце хлопця потопає у відчаї. Схопившись за міцну на перший погляд мотузку, Набін раптом зрозумів, що вона наскрізь прогнила, і тепер він летить прямісінько в пащу тигра.
Оцінка на аркуші була до смішного простою. Літера складалася з прямої лінії та півкола, але Набін уявляв собі зовсім іншу. В обох батьків були В-ранги, і він сподівався хоча б на С-ранг. Але крихка надія розбилася вщент.
— Інші очікують на свою чергу, тож я маю попросити вас звільнити кімнату…
— П-перепрошую…
Закляклий так, що не міг навіть кліпнути, Набін почув слова працівника. У цей самий момент його ніби ошпарило крижаною водою з відра.
Пробурмотівши вибачення, він попрямував до виходу. Його ноги стали невимовно важкими, наче невидимі руки тягнули назад. Думка, що краще б він назавжди залишився звичайною людиною, не покидала голови.
Із того, що Набін чув про провідників D-рангу…
— Чого так довго?
Щойно двері відчинилися, Кім Мінсу, який чекав на хлопця, стрімко наблизився. Тест був простим і швидким, тому коли Набін помітно затримувався, Кім Мінсу вже роздумував, чи не увійти всередину самому.
Набін, чия шкіра від природи була блідою, вийшов із кімнати весь посинілий. Кім Мінсу потягнувся до папірця в його руці, який вочевидь містив результати.
Та він не встиг навіть торкнутися його, як Набін зім’яв аркуш і сховав за спиною. Разом із шелестінням паперу між бровами Кім Мінсу прорізалися зморшки.
— Ти, бляха, з’їхав з глузду.
У його голосі бриніло роздратування. Весь день Набін уникав чоловіка, що вже добряче розізлило Кім Мінсу. Схоже, червоного сліду на підборідді виявилося недостатньо як попередження.
— Ах…
— Іди за мною.
Кім Мінсу простягнув руку, але замість того, щоб стиснути шию Набіна, схопив хлопця за зап’ясток. Аби не влаштовувати сцену посеред Центру й не привертати небажаної уваги, чоловік витяг його на вулицю.
Набін намагався пручатися, але не міг протистояти силі Кім Мінсу. Його витягли з Центру й затягли до сусіднього безлюдного провулка.
— Хик…
Щойно вони завернули до провулка, Кім Мінсу з силою жбурнув Набіна об стіну. Хлопець врізався лопатками, вкритими лише тонким светром, у твердий бетон. Набін застогнав від болю, і Кім Мінсу миттєво схопив його за горло, піднімаючи над землею.