— А-а, блядь, знову відключився.

Чоловік відпустив стегна, на яких від сильних стискань лишилися червоні сліди, і, матюкаючись, підвівся. Його обличчя роздратовано скривилося, адже він був за крок до того, щоб кінчити.

За кремезною статурою чоловіка ледь виднілося тіло, яке розвалювалося на частини. Крізь суцільно вкриту червоними та синіми синцями бліду шкіру гостро проступали ребра.

Якби не ледь помітні рухи грудної клітки, його можна було б легко переплутати з трупом. Опухлі й почервонілі через запалення очі були міцно заплющені.

Пік!

Потираючи похмуре обличчя грубою рукою, гість натиснув на кнопку в узголів’ї ліжка. Невдовзі двері відчинилися, і всередину увійшов чоловік у чорній формі.

Кімната просякла смородом крові та сексу, але чоловік, звиклий до подібної картини, і оком не змигнув. Шанобливо вклонившись, він застиг в очікуванні.

— Він знову відключився. Ви точно належно за ним доглядаєте? У такому стані він навіть супровід здійснити не здатен.

— Мої вибачення, пане. Я негайно спрямую до вас іншого провідника.

Щойно гість висловив своє незадоволення, працівник ввічливо усміхнувся і жестом вказав на відчинені двері. Коли той уже виходив із кімнати, то на мить зупинився і кинув:

— Цей мені подобається… Хоча б купіть йому якісь добавки. Вам за послуги шалені гроші відстьобують, а від нього залишилися самі шкіра та кістки. Іноді мені здається, що я трахаю труп.

— Дякую за ваш відгук, пане. Прошу, сюди.

Гість рушив за ним, залишаючи Набіна валятися на ліжку. Працівник кинув погляд на хлопця і дістав рацію, щоб доповісти. Хоча керівництво постійно перевіряє камери, якщо він особисто не зв'яжеться з ними, то ризикує знову зазнати побоїв — як минулого разу, коли йому ледь усі зуби не вибили.

Трохи пізніше двері знову відчинилися, і всередину увійшов Кім Мінсу. Він наблизився до Набіна, підніс палець до його носа і, відчувши слабке дихання, підхопив на руки. Чоловік мовчки відніс хлопця до сусідньої ванної кімнати.

Здавалося, тісне приміщення, де не було ванни й лише стара душова лійка стирчала зі стіни, призначалося виключно для обмивання тіла. Кім Мінсу недбало скинув усе ще непритомного Набіна на підлогу, немов брудну ляльку.

Тіло Набіна гучно вдарилося об підлогу, але він навіть не поворухнувся. Кім Мінсу ввімкнув душ, і струмені крижаної води хлинули просто на знівеченого хлопця.

Спочатку Набін ніяк не реагував, але вже через деякий час під безупинним потоком води його тіло почало тремтіти від холоду. Його повіки затріпотіли, і він, повільно кліпаючи, розплющив затуманені очі.

Усе розпливалося, але він розгледів перед собою носки блискучого взуття. Він одразу впізнав улюблену пару Кім Мінсу, яку той купив минулого року і відтоді взував майже щодня. Їхній цокіт місяцями переслідував Набіна, викликаючи дрижаки по всьому тілу, щойно він його чув.

— В-вибачте…

Коли туман у голові почав поступово розсіюватися, Набін усвідомив, що знову знепритомнів під час обслуговування клієнта. Змушуючи змерзле тіло ворушитися, він став на коліна й притиснув лоба до мокрої підлоги. Його сльози злилися з потоком крижаної води, яка стікала прямісінько у злив.