Вони підійшли до зовсім інших місць. Сехьон надіслав головному секретарю повідомлення про те, що їхні місця змінилися, але відповіді не отримав.

«Чи точно все гаразд?»

Сехьон сів поруч із Шін Тхео й обвів поглядом людей, які вже сиділи за круглим столом.

«Ха Джінсон, Ха Джінун».

Сехьон і гадки не мав, що їм доведеться сидіти за одним столом разом із лиходіями оригінального твору. Єдине, що він почув краєм вуха з розмови охоронців, — один із двох порожніх стільців належав Ха Мінхьоку.

Буде добре, якщо несподіванки на цьому й закінчаться…

— Невже ви мене не впізнали? Мій батько вам дзвонив… Я Чін Хєін із Jinmyeong Group.

До Шін Тхео заговорила жінка, яка не згадувалася в оригінальному творі. Та оскільки тема розмови здавалася особистою справою начальника, Сехьон не втрутився.

— Я вас не знаю.

Здається, жінка, яка представилася як Чін Хєін, була шокована відвертою відповіддю Шін Тхео й глянула на Ха Джінсона, що сидів поруч із нею. Було очевидно, що вони знають одне одного, тож не дивно, що вони багатозначно перезирнулися. Схоже, Ха Джінсон був у курсі ситуації, тому Сехьон не зводив із нього очей.

«Я цього зовсім не очікував».

Ха Джінсон ненавидів Ха Мінхьока. Що й не дивно, адже зведений брат націлився на його компанію…

Але, хоч Ха Джінсон і звертався до жінки, його погляд усе одно був спрямований на Шін Тхео.

«Якщо Ха Джінсон втрутиться, ситуація стане складнішою».

Ха Джінсон був упертим покидьком: націлившись на когось, він уже не відпускав його до самого кінця. Неважливо, якби його мішенню був лише Ха Мінхьок…

— Кажуть, ви збираєтеся одружитися.

Серце Сехьона тривожно стиснулося, але причиною став не глибокий оксамитовий голос Ха Джінсона, а слова, які той так легковажно промовив. Хоча чоловік робив вигляд, ніби звертається до Чін Хєін, його погляд був спрямований просто на Шін Тхео.

Чому це Ха Джінсон вирішив спровокувати Шін Тхео?

— Боже, оппо. Не варто було ось так про це казати. Як ніяково.

Чін Хєін дорікнула Ха Джінсону, удавано обмахнувшись долонею, але не спростувала його слів.