— Притяг сюди першого-ліпшого… Дається взнаки твоє походження? — Ха Джінсон явно хотів дошкулити Ха Мінхьоку.

Як весело спостерігати.

— Та жінка теж постійно з’являється там, де їй не місце.

Ха Джінун підлив оливи у вогонь, який розпалив Ха Джінсон. Схоже, він натякнув на біологічну матір Ха Мінхьока.

Чортівськи весело.

— Ось чому з нетямущими покидьками самі проблеми. Цікаво, чи до нього дійде, якщо отримає на горіхи?

— Боже, оппо. Невже ти тоді казав геть не про звичайну собаку? — Чін Хєін підтримала саркастичний докір Ха Джінсона своєю лукавою реплікою.

Неймовірно весело.

Погляд Сехьона безперестанку метався від одного до іншого. Те, що він колись читав лише в тексті роману, зараз розгорталося просто на його очах. Із простого читача він перетворився на глядача.

Ха Джінсон та Ха Джінун були водночас простими й складними суперниками. Кажуть, найнебезпечніші вороги — це ті, що підступно приховують свою лють, аби завдати удару в найнесподіваніший момент, проте ці брати були зовсім іншими.

Вони відкрито ненавиділи Ха Мінхьока, геть цього не приховуючи, і хапалися за будь-яку можливість підставити його, щойно вона випадала.

«Ситуація того разу теж була їхніх рук справа».

Той випадок, коли якийсь чоловік поцілував Ха Мінхьока на очах у Ю Джінха, а той, шокований, утік. Ха Мінхьок тоді перехопив його посеред вулиці й спробував пояснитися, але Ю Джінха йому не повірив. Сехьон разом із Шін Тхео стали свідками тієї напруженої сцени між ними.

А чоловіка, що поцілував Ха Мінхьока, підіслав саме Ха Джінун.

«Можливо, саме тому, що я знаю про їхню лиходійську натуру, я бачу всі їхні задуми наскрізь».

Ха Джінсон та Ха Джінун були двійнятами. Вони мали однаково загнуті догори кутики очей, а також лукаво вигнуті губи. Та попри природну схожість, Ха Джінсон був стрункішим порівняно з ведмедикуватим Ха Джінуном.

От тільки Ха Мінхьок, можливо, саме тому, що був лише напівкровним, виявився значно вродливішим за своїх братів. А ще, хоч він і був нижчим та стрункішим за Шін Тхео, мав надзвичайно витончені риси обличчя.

«Найбільше серед них виділяється Шін Тхео».

Сехьон не заперечував проти Ха Мінхьока як головного героя. Він розумів, що Шін Тхео зробили таким гарним, оскільки той був другорядним персонажем, але ж він виявився надто гарним. Хіба справедливо бути настільки красивим? Як же складно, напевно, було відмовитися від Шін Тхео…

Сехьон увімкнув планшет, аби очистити голову від думок, що мимоволі виникали від самої згадки про зовнішність Шін Тхео. На екрані висвітилася інформація про новий продукт, проте його увага була прикута зовсім не до написаного.