«Мені неймовірно кортить… у туалет».
Йохан більше не міг терпіти й підвівся. Але варто було йому поворухнутися, як Лі Хьонмук, котрий щойно геть ігнорував його пробудження та звернення до нього, миттєво зреагував і обернувся. Йохан спробував якомога чемніше заговорити зі збожеволілим героєм, який втупився в нього скляними очима:
— Ем… Мені треба відлучитися у справах… Нічого, якщо я відлучуся?
Але Лі Хьонмук продовжував мовчки дивитися порожнім поглядом. Зараження майже завжди супроводжується психічними розладами, проте, на щастя, Лі Хьонмук не виявляв агресії. Хвилюючись, чи зрозумів його цей чоловік, Йохан озирнувся довкола.
Вони перебували в невеликій, зруйнованій будівлі, що колись, найімовірніше, використовувалася для торгівлі. І жодних ознак туалету поблизу. Обережно висунувшись назовні, Йохан помітив кілька споруд, які здавалися відносно цілими, проте через моторошну атмосферу навколо так і не наважився зайти всередину. Зрештою він вирішив справити потребу поруч із їхнім укриттям. Щойно знайшов підхоже місце, як озирнувся.
Лі Хьонмук тихо ступав за ним слідом. Йохан, безпорадно тупцяючи на місці, знову чемно заговорив:
— Ем, пане Лі Хьонмуку. Мені й справді треба відлучитися…
Але вести діалог із божевільним було марно. Йохан нервово прикусив губу, а тоді безсило змирився з обставинами.
«Зрештою, ми обидва чоловіки, тож… яка різниця».
Він став біля похиленого електричного стовпа, повернувшись до супутника спиною, і приспустив штани. Йохан намагався зробити свої справи, щосили намагаючись не зважати на найвідомішого корейського пробудженого, який застиг поруч. І саме в цю мить Лі Хьонмук, котрий досі не видавав жодного звуку, раптом заговорив:
— Струм…
Струм?..
— Струмок дзюрчить, дзюрчить…
Переляканий Йохан густо почервонів від ніяковості й різко обірвав цівку. От обов’язково цьому чоловікові заманулося співати саме тоді, коли він вирішив попісяти? Це якесь особливе знущання… Проте, пам’ятаючи, що перед ним божевільний, Йохан постарався, щоб його голос прозвучав якомога ввічливіше:
— Б-будь ласка, не співайте.
Жодної реакції.
— Ви ж припините, правда?..
Сподіваючись, що вмовляння таки подіяли, Йохан повернувся до свого заняття, хоча атмосфера навколо стала ще більш ніяковою. Проте Лі Хьонмук знову затягнув:
— Струмок дзюрчить, дзюрчить…
— А-а-а!