— Гадаю, варто вже зараз знайти лікарню. В медицині я не дуже розбираюся, але моїх знань повинно вистачити, щоб визначити дезінфекційні засоби, бинти та знеболювальне. Якщо по дорозі трапиться аптека, теж буде непогано.

Не припиняючи теревенити, Йохан рушив уперед. Він почувався сміливіше, адже окрім вчорашнього нападу жаби, з якою успішно розібрався Лі Хьонмук, більше нічого не сталося. Дорогою він придивлявся до будівель, які варто було б перевірити.

— Також непогано перевірити ресторани. Нам можуть знадобитися приправи та посуд! Якщо знайдеться пальник чи балончик із газом, то зможемо навіть готувати. О, ще ж є магазини з одягом! Тоді можна було б переодягтися, а інше використати замість постелі!

Блукаючи руїнами в пошуках, він відчув себе як герой роману про зомбі-апокаліпсис. Та на відміну від вигаданої історії, навколо не було ні душі, тож припасів залишалося вдосталь. У якийсь момент Йохан спіймав себе на думці, що хотів би, щоб у цьому місці виявилося більше людей… Чи справді тут знаходилися лише вони з Лі Хьонмуком?

Занурений у думки, він повернувся і аж підскочив. Лі Хьонмук майже безшумно наблизився до нього і тепер стояв прямо за ним. Дивлячись на Йохана темним поглядом, він погрозливо промовив:

— Говори. Продовжуй базікати.

І притиснув великий палець до стулених губ Йохана. Йохан, збентежений несподіваним та майже грубим дотиком, відступив.

— Г-гаразд. Так і зроблю.

Знічений, Йохан продовжив вголос розмірковувати, як було б добре знайти цілий універмаг чи супермаркет, чи інший магазин, у якому можна було б взяти намет і спальні мішки. Лі Хьонмук слухав його мовчки; навіть попри відсутність справжнього діалогу, він просто насолоджувався присутністю іншої людини.

«Скільки ж часу минуло відтоді, як він востаннє зустрічав людей?»

Йохану стало його шкода, тому він не припиняв базікати протягом двох годин, доки нарешті не побачив те, що шукав.

[ПОТОЙБІЧНА ЛІКАРНЯ]*

Колись це була досить відома лікарня Седжон медичного фонду Чонхан. Та, схоже, коли будівлю затягувало в Безодню, частина літер загубилася, і тепер вона мала моторошну назву — «Потойбічна лікарня».

Йохан різко зупинився, зробив глибокий вдих і рушив уперед, попередньо глянувши на Лі Хьонмука. Але, як він і думав, Лі Хьонмук випередив його і заслонив вхід. Чоловік навіть підштовхнув Йохана, очевидно, змушуючи повернути назад.

— Невже всередині настільки небезпечно?

Вони витратили досить багато зусиль, щоб сюди дістатися, тож Йохану не хотілося йти звідси з порожніми руками. Може, тоді спробувати пошукати аптеку поруч?

«Але після появи розломів більшість аптек було розграбовано…»

Відтоді, як з’явилися розломи, цінність ліків і в Кореї, і в усьому світі злетіла до небес. По дорозі до лікарні Йохан уже перевірив кілька аптек, проте всі вони виявилися порожніми. Можливо, їх спустошили біженці, а також військові та найманці, які пройшли тут після них.

Але у лікарні все могло бути інакше. Темні, немов вкриті смолою, вікна, дивні звуки, які час від часу лунали всередині — все свідчило про небезпеку.

— Не будемо ризикувати.