Прозора верхня частина тіла потвори за формою нагадувала крапельницю, а нижня — наче безліч людських ніг зшили докупи. Безформне, схоже на глину обличчя було рясно всіяне незліченними вузькими більмастими очима. Потвора різко змахнула своїми довгими руками, щоб схопити Лі Хьонмука, але він виявився швидшим.
Луск!
Наче передбачивши атаку, Лі Хьонмук перехопив руку, яка хаотично метнулася в його бік, і розчавив її.
Виск!
Потвора пронизливо заверещала, різко відсахнулася назад і, рухаючись стелею, залишила за собою липкі сліди ніг. Пересуваючись догори дриґом, вона розкрила свій тулуб, і звідти полилася бридка рідина. По приміщенню швидко розлився отруйний сморід, що нагадував дезінфекційний засіб.
Лі Хьонмук швидко застрибнув на стійку, уникаючи рідини, яка розтікалася підлогою. Поки Йохан задихався від смороду, Лі Хьонмук уже встиг відірвати у потвори дві ноги. І на цьому не зупинився. В одну мить було зламано ще чотири ноги. Опинившись без опори, потвора більше не мала за що триматися на стелі й рухнула на підлогу. Шалено звиваючись від болю, вона різко звернула увагу на Йохана, який неподалік тремтів від страху.
Бум!
Потвора врізалася у стіну й одним ударом зруйнувала майже половину кладки. Йохан уже встиг попрощатися із життям, але побачив, що Лі Хьонмук прикрив його, прийнявши весь удар на себе. Флакони з таблетками підкинуло вгору, і ті розсипалися підлогою довкола них.
— Ні!
Йохан встиг коротко скрикнути, як Лі Хьонмук накрив його собою — потвора знову кинулася вперед, врізавшись точнісінько в те місце, де вони були. Усі ліки, яким вдалося до цього вціліти, тепер були знищені. Щоб уберегти Йохана від небезпеки, Лі Хьонмук відкинув напівпритомного хлопця якомога далі й напав на потвору.
Все ще перебуваючи в напівзабутті, Йохан міг лише спостерігати за бойовищем. Потвора лютувала, проте Лі Хьонмук невпинно ламав і відривав її ноги одну за одною. Коли не лишилося жодної вцілілої ноги, він завдав верхній частині тіла численних ударів.
Бам! Бам! Бам! Тулуб був набагато м’якшим за кінцівки, тому його плоть разом із рідинами розліталася на всі боки.
Невдовзі сили покинули тіло потвори. Тільки коли воно було пошматоване на маленькі частинки, Лі Хьонмук нарешті відступив. Загроза зникла, але саме через це усвідомлення всього, що щойно відбулося, оглушливою хвилею накрило Йохана.
— Ху-у… Ху-у…
Він поповз до розкиданих ліків. Вцілілі пігулки змішалися з уламками розбитих флаконів, тож тепер було важко розібрати, що від чого. Біль у нозі став нестерпним. Йохан, витираючи сльози, поповз далі в надії щось знайти, коли сильна рука схопила його за зап’ясток.
— Ти. Якого чорта ти тут робиш?
Йохан хотів відштовхнути Лі Хьонмука, аби продовжити пошуки, та раптом рвучко підняв голову, і його очі враз розширилися від подиву.
Лі Хьонмук перед ним був при тямі. У його тьмяних очах зник червоний блиск, а погляд став усвідомленим. Щойно Йохан збагнув, що Лі Хьонмук отямився, увесь біль, який він досі стримував, умить вихлюпнувся назовні. На його щойно витерті очі з новою силою навернулися сльози, умить затуманивши зір.
— Хник!.. Уа-а-а-а-а!
Йохан так нестримно заридав, що навіть не помітив, як погляд Лі Хьонмука прикувався до рани, яка тягнулася від тильної сторони долоні до самого зап’ястка. Очі чоловіка, який пильно спостерігав за цівкою крові, що стікала рукою, звузилися. У цьому погляді блиснуло щось настільки ж маніакальне, як і тоді, коли він шматував потвору на частини.